Випадкові книги

* * *
(вірш Юрія Липи)

Ввійди до церкви. Ріжноколірово
Горять серця довкола, плинуть гимни в світлі.
Стань — наче в райдузі, і жди, мов наречений,
Котра хвилина — брама.
А пізнавши — йди

Пануй
(вірш Юрія Липи)

Пануй, пануй, пануй над вільною землею,
Велика Націє із берлом і мечем!

Суд Сірка
(вірш Юрія Липи)

Гудуть літаври, тнуть піщалки, сурми грають,
В степу широкому розлігся голос війська, —
То сам Сірко кошовий з славним товариством,
Веде звитяжну Січ із Кримського походу.
Вертається не сам — з ним тисячі втікають
З полону злого визволених бранців,—
Лицарського меча найбільша нагорода.

Лоїв
(вірш Юрія Липи)

Мушкети Лоєва замовкли. Ніч прийшла
І в смутку розметалася на сонці.
Промовив князь Литви: — Рушаймо! Тане мла,
Не відкликаються завзяті оборонці!

І полк німецький засік перейшов,
Гусарія за німцями ступою,
За кіньми ноші князя; корогов
Плила за ним ходою звитяжною.

Київські легенди
(вірш Юрія Липи)

1. ПРО ШЕВЦЯ КОЖУМ’ЯКУ

Ой і славен Київ
Та по всій Україні,
Та й на цілий світ
Від віку і донині,
І до кінця літ.

Увесь Київ у татарській неволі,
Тільки швець Кожум’яка на Подолі

Шкуру мне,
Реміння тне,
Тяжку пісню співає.

Шпіцрута
(вірш Юрія Липи)

Тоді, коли моїми кістками
будуть збивати милі діти
грушки з дерева,
а в черепі моїм десь у кущах терну
будуть ховатися веселі їжачки, —
не забудь про мене, Боже, і
шпіцруту гнучку, міцну, нетерпеливу
зроби з моєї душі.

Чернь
(вірш Юрія Липи)

То є тіло тяжке, більмооке, жабине, руїнне,
Смішно хитре, голодне до крови, до гвалту, до крику,
Вал високий, багатоокий, що котиться, плине
Над усе, що ясне, що струнке, що єдине, велике...

Ненависть
(вірш Юрія Липи)

1
Ми — каміння важке в Божій долоні
Висимо в повітрі
Безсонні
Над вами, що підступні, хитрі...
Над плетивом убивства, крадіжки, обману
Ми, — що чуємо кожний крик, як рану, —
Як каміння гнівне в Божій долоні,
Висимо над вами
Безсонні.