Сімнадцятий
(вірш Юрія Липи)

1
...Блискуча вість!
Це — Слава, празниковий гість
Під торох мужній барабану
Веде, веде колись приспану
Юрбу розгойданих облич!
Це річ заліза — вища річ,
Це в блиску й сколиху багнетів,
В киванню мудрих кулеметів,
В перекликанню прапорів —
Непереможності! порив!

Батькові
(вірш Юрія Липи)

І
Шляхотнеє чоло мойого Батька
Укрийте поцілунками троянд
І в рученьки його вкладіте берла
Од трьох світів, сотворених суквітно:
Золотохвильних, теплих нив південних,
Високих гір, блакитноверхих гір,
І моря, моря, що буяє вічно...
II
В моїй країні пишній,
Мій Батеньку, творіте службу Божу,
З життям людським довічно будьте злиті!

У цім селі
(вірш Юрія Липи)

У цім селі останній, темний дім —
Самотний, мов на краю світа.

Шоса не спинена селом малим
Пливе туди, де ніч розкрита.

Осінній день
(вірш Юрія Липи)

Володарю — пора! Було величне літо,
Час затінити сонця дзиґарі
І випустить вітри на ниви ситі.

Хай будуть овочі останні зрілі,
Дай їм ще дві з найгарячіших днин
До повноти заклич, в останній хвилі
Зміни їх солодощі в тяжкоплинність вин.

Посланіє до двох моїх братів
(поема/вірш Юрія Липи)

1
Знаю, ви скажете, браття,
Молодший і ти, старший,
Що чоловік без завзяття —
То чоловік без душі.

Що годі бути суддею
(Або й Богом самим, ще більш!)
І розсипать над землею,
Як благословенство, — вірш,

І наче в світлі розвинуть
Себе, — і так рости!
Ох, чую, — мене покинуть,
Покинуть мене брати!

А я, однак, став би, і ріс би,
І сіяв радість життя
Крізь мури, стіни і призьби
Будив би, грів чуже “я”.

Князь полонений
(поема/вірш Юрія Липи)

1
Господь міцним мене створив
І душу дав нерозділиму;
І вчув я шум весняних нив:
“Звільни вівтар Єрусалиму!”

Лунало в палацах, як ріг:
“Град Божий визволь із полону, —
Там, на розтоці всіх доріг,
Земля прикраситься в корону!”

Де стану, — Божі вістовці
Кладуть у душу слово Боже!
І берло у моїй руці
Вказало далечі ворожі.

Парада вночі
(вірш Юрія Липи)

Воїни генерала грають у карти,
Воїни не сплять, цідячи вино;
Терпкі жорстокі їхні вояцькі жарти, —
Воїни не сплять, цідячи вино.
Пан генерал скаче вночі по рівнині,
Першу зустрів маркитанку Любов:
В її подолі — хміль, її ніжки — звинні.
Генерал:
Добривечір, маркитанко Любов!
Де мій полк? я їду на параду.
Що з ним є, панно вірна і щира?

Геній українського Півдня: чим вражають праці Юрія Липи

(автор: Ігор Стамбол – джерело статті — Геній українського Півдня: чим вражають праці Юрія Липи | Український тиждень)

Юрій Липа (5 травня 1900 - 19 серпня 1944)
Юрій Липа
(5 травня 1900 - 19 серпня 1944)

Серед українських мислителів ХХ століття лише один сформулював такі вдалі геополітичні концепції, що вони й через сотню років видаються незрівнянними та не мають аналогів чи конкурентів. За них ми вдячні Юрію Липі, 125-ту річницю якого відзначаємо нині. Його праці такі масштабні й про таку величну Україну, що вражають і не полишають думок кожного, хто їх читав. Як перемогти Росію? Тільки прочитавши тексти Юрія Липи, можна пізнати стратегію такої перемоги.

Чорноморський світогляд

Три основні геополітичні праці Юрія Липи «Призначення України», «Розподіл Росії» та «Чорноморська доктрина» становлять його «Всеукраїнську трилогію» (1938–1940) — безпрецедентне явище нашої політичної та історіософської думки. Вони формують враження про глибину української нації та її традицій, розвертають наш типовий геополітичний вектор «Схід — Захід» до русько-козацького «Північ — Південь», чітко вказують на основного ворога та його слабкості. Тексти сповнені джерелами українських і світових археологічних, економічних та географічних досліджень, що підкреслюють центральність і непровінційність українського питання, до чого його постійно намагаються звести московити. Разом з роботами Дмитра Донцова праці Юрія Липи — це найліпша протиотрута від московської отрути, яку тільки змогли винайти українці.