Дорогі в Христі! Воскреслий Господь кличе нас до досконалості. Утім, джерелом усякої досконалості є лише Він сам - наш Спаситель, який робить довершеним та справді цінним і тривким плід нашого зусилля. Коли нам ще далеко до досконалості, коли наша держава ще не є такою, про яку ми мріємо, не сміймо відмовитися від нашого зусилля - будувати, жити і змагатися за Бога і Україну.

Із Великоднього (2016 р.) звернення глави УГКЦ Святослава.

ЛЯЛЬКИ І ГРОШІ


Старий знайшов $95 ООО, які його дружина від нього приховувала роками з неймовірної причини.

Старий і старенька були одружені вже понад 50-ти років. У них ніколи не було одне від одного секретів, але була одна річ, про яку просила жінка: ніколи не заглядати до старої коробки з-під взуття, яке вона тримала на верхній полиці у своїй шафі.
Чоловік і не запитував її про зміст загадкової коробки. Але одного разу, коли його дружина захворіла і вставала з ліжка, вона
вирішила розповісти йому стару таємницю і попросила принести коробку до лікарні. Старий пішов додому, узяв коробку і відкрив її. Всередині були дві в'язані ляльки і зв'язка грошей на суму в $95 000!
«Але... чому? Яким чином?!» - заїкаючись, вимовив здивований чоловік.
«Перш ніж ми одружилися, - почала історію жінка, - моя бабуся розповіла мені секрет щасливого шлюбу без сварок. Вона дала мені пораду, щоб якщо я дуже сильно на тебе розсерджуся, я не сперечалася, а сіла і мовчки зв'язала одну ляльку. Це допоможе мені заспокоїтися».
Старий був зворушений. У коробці були всього дві в'язані ляльки. Виявляється, вона лише двічі гнівалася на нього впродовж стількох років шлюбу. Він пригорнув дружину до себе і поцілував її.
«Але ти мені скажи, звідки ж все-таки взялися гроші»? - запитав він її.
«А-а-а-а... ти про це, - сказала вона з посмішкою. - Ці гроші я заробила від продажу ляльок».
Джерело: Golbis

Книги про вишиванки, які є в наявності у видавництві "КАМЕНЯР":

trypilska 00 small
Анна Кульчицька. Орнамент трипільської культури і українська вишивка ХХ століття.
ІSВХ 5-7702-1092-3
придбати книгу можна тут


Чумарна Марія. ВИШИВАННЯ ДОЛІ. - Львів: Апріорі, 2009. - 88 с.: іл. ISBN 978-966-2154-18-4
Чумарна Марія. ВИШИВАННЯ ДОЛІ. - Львів: Апріорі, 2009. - 88 с.: іл.
ISBN 978-966-2154-18-4
придбати книгу можна тут


Липа Юрій. Суворість [Текст]: [вірші]; перевидання за збіркою 1931 р. / Юрій Липа; Післяслово  Миколи Крупача. – Львів: Каменяр, 2014. – 79 с. : іл.  – (Біб-ка Благод. фонду «Призначення» ім. Юрія Липи. Число 5). ISBN 978-966-607-285-1
Свйонтек Iрина. Покутські вишивки Прикарпаття. Мистецтво геометричного орнаменту і колориту. Перший мистецький альбом. - Львів : Апріорі, 2013. - 260 с.: іл.
ISBN 978-617-629-078-0
придбати книгу можна тут

 

16 травня 2024 - День вишиванки.
 
Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки. Під час війни вишиванка стала ще одним символом єдності українців між собою. У цей день усі українці йдучи на роботу чи навчання одягають вишиванки. У такий спосіб українці демонструють, що вишиванка – це одяг не лише на свята, адже вишиванка є генетичним кодом українців...
День вишиванки – всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. В цей день немає обов’язкових заходів окрім одягання вишиванки. Протягом всієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку – просто одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом з тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже у стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.
Книги про вишиванки, які є в наявності у видавництві "КАМЕНЯР":

Видавництво «КАМЕНЯР» вітає своїх прихильників та шанувальників книги,
наших авторів і клієнтів з Міжнародним днем сім'ї.😀😀😀

Уривок з книги Юрія ЛИПИ - “Українська раса”
* * *

Подружжя – обов’язок


Не тільки прохарчування, умовини побуту та виховання обходить державу, – обходить її не менше й подружжя.

Жінок родиться приблизно стільки ж, що й мужчин, – тому кожна жінка має бути одружена. Одруження – це обов’язок жінки супроти власного роду.

Помагає їй у тому в разі потреби держава. Бо не можна толерувати статевого марнотратства ані в жінки, ані в мужчини. Уяснім собі те, що 300 яйцеклітин кожної Українки, як і 1500 еякуляцій кожного Українця, – це такий самий скарб для держави, як, скажімо, енергетичні запаси, або поклади заліза, вугілля чи нафти. До статевого життя підходить держава, як до певної правди статей, згідно з традицією культури.

Взагалі, статеве життя обходить державу ще й тому, що, ставлячи на перше місце подружжя, бере вона під стислий контроль ціле позаподружнє життя та спеціальні, споріднені з тим життям розривки, які можуть шкодити подружжю.

14 травня День народження Стефаника Василя Семеновича

Український письменник,
майстер експресіоністичної новели,
громадський діяч, політик.
Посол (депутат) Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії.
Зять священника УГКЦ, посла Галицького сейму Кирила Гаморака.
 
14 травня — День народження Стефаника Василя Семеновича (14 травня 1871, Русів (нині Івано-Франківської області) — 7 грудня 1936 ) Український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. Посол (депутат) Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії. Зять священника УГКЦ, посла Галицького сейму Кирила Гаморака.  
Василь Семенович Стефаник 
(14 травня 1871, Русів (нині Івано-Франківської області) — 7 грудня 1936 )

Біографія - Василя Стефаника 

Василь Семенович Стефаник (14 травня 1871, Русів (нині Івано-Франківської області) — 7 грудня 1936) — український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. Посол (депутат) Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії. Зять священника УГКЦ, посла Галицького сейму Кирила Гаморака.
Дитинство
Народився 14 травня 1871 року в селі Русів, Снятинського району, Івано-Франківської області, в сім'ї заможного селянина Семена Стефаника. Батько отримав у спадок 18 морґів поля, на початку XX ст. мав уже 180. Змалку був дуже відданий матері, цю любов проніс через усе життя. Батько був працьовитим, але мав непростий, інколи авторитарний характер. На освіту сина грошей не шкодував, але долю спланував сам, не зважаючи на його думку. Дитячі роки пройшли в атмосфері прадавніх традицій і звичаїв Покуття, тоді ж пізнав таємничий світ народних пісень, казок, легенд, переказів, познайомився з селянським побутом. Змалечку пас овець, їздив з батьком у поле. Мав двох рідних братів (Володимира і Юрія) та двох сестер. Від матері та старшої сестри Марії навчився співати.
13 травня День народження Панаса Мирного (Рудченко Панас Якович)

Український прозаїк і драматург реалістичного напрямку, громадський діяч. 
13 травня 2024 —  День народження Панаса Мирного (Рудченко Панас Якович) (1 (13) травня 1849, Миргород, — 28 січня 1920, Полтава) Український прозаїк і драматург реалістичного напрямку, громадський діяч.  
Панас Мирний (Панас Я́кович Рудченко)
(1 (13) травня 1849, Миргород, — 28 січня 1920, Полтава)

Біографія - Панаса Мирного (Панас Я́кович Ру́дченко)

Дитинство
Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 року в сім'ї бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Його батько походив з родини простого козака, який брав участь у війні з Наполеоном 1812 року, зумів дослужитися до чину прапорщика, а повернувшись на Полтавщину, придбав невеликий маєток у селі Білики Миргородського повіту. Мати, Тетяна Іванівна Гординська, — донька місцевого колезького реєстратора. Свій рід вона виводила від захожого грека, який брав участь у Семирічній війні (1756—1763). За словами самого Панаса Мирного, цей чоловік, «що й прозвавсь Грековим, мав штабс-капітанського чина і за свою службу був нагороджений землею і кріпаками».
Панас був третьою дитиною в сім'ї. Як згадувала ровесниця Панаса Мирного Олена Пчілка: «Обставини хатнього життя в сім'ї Рудченків, як і в нашій, були суто українські. Я не пригадую, щоб мати Панасова, Тетяна Іванівна, говорила до дітей інакше, як по-українському, не через яку-небудь ідейну тенденцію, а просто через те, що і в панських повітових сім'ях, не дуже багатих, жилося простенько, можна сказати, серед народної течії української. Отже, діти виростали в близькім товаристві слуг, на лоні простого українського життя. Тим-то українське слово, українська пісня, українські звичаї оточали й П. Рудченка змалку. Часто заходили і в їх господу кобзарі, лірники; вони грали дітям „Чечітку“, „Щиглика“, а всім — пісень поважніших».
Малий Панас відзначався тихою, миролюбною і замкнутою вдачею. Його старша сестра Олександра згадувала, що він любив самотність, був «дуже мирний, колотнечі не терпів: одразу ж тікав геть». Таким самим запам'ятала його й Олена Пчілка вже на ту пору, як їхні родини мешкали в Гадячі: «Малий Панас… пригадується мені яко хлопчик дуже тихої, лагідної вдачі; в дитячому товаристві… держався більше осторонь; сяде, було, собі над горою і дивиться на той широкий краєвид, що одкривався йому з гори».