Юрій ЛИПА | Іван Липа | Галина Захарясевич-Липа - Про Юрія Липу, його життя, творчість та його родину


Юрій Липа (5 травня 1900 - 19 серпня 1944)Юрій Липа
(5 травня 1900 - 19 серпня 1944)

ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МИСЛЕННИК, ІСТОРІОСОФ, ГЕОПОЛІТИК,
ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ, ЛІКАР, ПИСЬМЕННИК, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ
 

5 травня 2025 року 125-та річниця з дня народження Юрія ЛИПИ
24 лютого 2025 року 160-та річниця з дня народження Івана ЛИПИ
(батько Юрія ЛИПИ)
Юрій ЛИПА - 80 РОКІВ ПАМ'ЯТІ ЧИ ... БЕЗПАМ’ЯТСТВА?..


В цьому блозі видавництво "КАМЕНЯР" публікує статті 
Про Юрія Липу, його життя та творчість.
Про Івана Липа - батька Юрія Липи, його життя та творчість.
Про Галину Захарясевич-Липу - дружину Юрія Липи, її життя та творчість.
ПРОКЛЯТТЯ
(вірш Юрія Липи)
Бездомних псів, що лижуть кість суху,
Нагороди притулком теплим, Боже,
Вкажи брудним ропухам купи листя
І гайворонам — їх колючі гнізда.

СВ. ЮРІЙ
(вірш Юрія Липи)
Націє, народжена з огня,
Націє великая, молись, —
Яснозбройний Юрій, як колись,
Осідлав могутнього коня;
Мов лавина біла поплила,
Гуркіт скель ляка малі серця,
Розбігається отрутна мла
Від проміння дивного лиця;

ЛИШ КОРОЛЕМ
(вірш Юрія Липи)
Консул Корнелій Клеменс рік: “Я хочу,
щоб кожний із рабів моїх свій труд
дістав приділений на схильність і охоту;
лиш, що охоче робим, робим добре.
Людина на фальшивім місці — півлюдини,
Гончар найліпший — кепський є городник”.

Свої об’їздом землі оглядавши,
раз він узрів раба, що серед куп каміння
незграбно, безпорадний, працював на шосі;
б’ючи непевно молотом великим,
нівечив раз у раз скривавленії пальці.

ВАСИЛИСК
(вірш Юрія Липи)
ВАСИЛИСК

(Василиск подібний до крилатого
дракона, одним своїм поглядом
убиває їдовитих плазунів. Він має на
голові діядему і світить білим
світлом, як розгнівається.
З середньовічних бестіаріїв)

Собі за знак я вибрав василиска:
Над стягами — його жорстокий зів,
І, сповнений отрутою князів,
Горить мій василиск у пітьмі бойовиска.

Дозволь легенду сотворити мені 
(вірш Юрія Липи)
* * *

Дозволь легенду сотворити мені
Про тебе, ясную, про тебе, що — без тіні,
Читати й змовкнути, коли в каміні —
Задумані вогні.

Лунає стиха давній менует,
І в серці радіснім наново розцвітає Життя
поем виспівливе, безкрає
В мереживах сильвет.