Випадкові книги
Юрій ЛИПА | Іван Липа | Галина Захарясевич-Липа — Про Юрія Липу, його життя, творчість та його родину
Юрій Липа(5 травня 1900 - 19 серпня 1944)
ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МИСЛЕННИК, ІСТОРІОСОФ, ГЕОПОЛІТИК,
ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ, ЛІКАР, ПИСЬМЕННИК, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ
5 травня 2026 року 126-та річниця з дня народження Юрія ЛИПИ
24 лютого 2026 року 161-та річниця з дня народження Івана ЛИПИ (батько Юрія ЛИПИ)
Проєкт — Юрій ЛИПА — РОКИ ПАМ'ЯТІ ЧИ ... БЕЗПАМ’ЯТСТВА?.
Це масштабний просвітницький та видавничий проєкт, ініційований видавництвом «Каменяр» у 2024 році. Проєкт приурочений дослідженню спадщини та пам'яті видатного українського геополітика, мислителя, письменника, лікаря та ідеолога українського націоналізму Юрія Івановича Липи.
Основна мета ініціативи — актуалізувати багату спадщину мислителя та з'ясувати, наскільки сучасне суспільство й держава засвоїли його уроки державництва, чи не поглинає нас історичне «БЕЗПАМ’ЯТСТВО».
В умовах повномасштабного вторгнення Росії дилема «ПАМ’ЯТІ ЧИ БЕЗПАМ’ЯТСТВА» навколо постаті Юрія Липи набуває екзистенційного значення для України та українців. Якщо раніше його ідеї вважали «радикальними» або суто теоретичними, то сьогодні вони стали практичною інструкцією для виживання та перемоги України. Війна остаточно довела точність його геополітичних і соціокультурних прогнозів.
В цьому блозі видавництво "КАМЕНЯР" публікує статті
Про Юрія Липу, його життя та творчість.
- Деталі
- Категорія: Юрій ЛИПА | Іван Липа | Галина Захарясевич-Липа — Про Юрія Липу, його життя, творчість та його родину
- Перегляди: 781
(вірш Юрія Липи)
1. ПОЛТАВА
О чашо ніжности, безсмертная Полтаво,
О чашо радощів, зеленострунна пісне,
Ти — скерцо фарб, як пестощі первісні,
Ти — промениста прадідівська славо:
Гаї, гаї твої біжать у співнім танці,
І в селах вітер славить — шелевіє
Твоїх дівчат виспівливі сап’янці,
І погляд усміхнений, і загнуті вії.
- Деталі
- Категорія: Юрій ЛИПА | Іван Липа | Галина Захарясевич-Липа — Про Юрія Липу, його життя, творчість та його родину
- Перегляди: 802
(вірш Юрія Липи)
Прийшли чужинці у село масними,
Прийшли, накрали й станули непишні, —
Щось дивного, незгідливого з ними
Було в цих білих хатах, цвіті вишні,
У цих тополях, що — немов сторожа,
- Деталі
- Категорія: Юрій ЛИПА | Іван Липа | Галина Захарясевич-Липа — Про Юрія Липу, його життя, творчість та його родину
- Перегляди: 758
(вірш Юрія Липи)
1. ПОЕТ
Знаю, ви скажете, браття,
Молодший і ти, старший,
Що чоловік без завзяття —
То чоловік без душі.
Що годі бути суддею
(Або й Богом самим, ще більш!)
І розсипать над землею,
Як благословенство, — вірш.
І наче в світлі розвинуть
Себе, — і так рости!
Ох, чую, — мене покинуть,
Покинуть мене брати!
- Деталі
- Категорія: Юрій ЛИПА | Іван Липа | Галина Захарясевич-Липа — Про Юрія Липу, його життя, творчість та його родину
- Перегляди: 816
Від 1909 року Юрій мешкав у родині Лип під Одесою. Освіту здобув у четвертій гімназії Одеси, після чого вступив на юридичний факультет місцевого університету. З початком Української революції 1917-1921 років його названий батько Іван Липа став комісаром Одеси від Української Центральної Ради, а потім міністром культів (віросповідань) та міністром здоров’я. Він належав до Української партії соціалістів-самостійників.
- Деталі
- Категорія: Юрій ЛИПА | Іван Липа | Галина Захарясевич-Липа — Про Юрія Липу, його життя, творчість та його родину
- Перегляди: 788
(новела Юрія Липи)
І
Вони ледве трималися на ногах. Був вересень і вони, дрижачи від холоду і змучення, просто входили до клуні і падали відразу ж на сіно, тримаючи рушницю міцно в руках.
Якби хто жменю півмертвих з утоми людей вкинув у клуню. Тулилися один до одного, до смердячих жовтих півкожушків, до чорних мокрих, як хлющ, шинелів. Тулилися - і вже спали мертвим сном. Когось мучили гранати при поясі сусіда, і він відпихав їх від своїх плечей, хлипаючи сонно і жалібно, як дитина.
- Куди лізеш ти... - крикнув один, - каблуком очі виб’єш!
Підстаршина визначив на нічну варту Щербину і ще одного. Щербина вийшов без лайки, хитаючися.
А на дворі падав дощ.
Лазив тихенько на м’яких лапках, спинявся і заглядав до освітлених вікон волості, задумувався перед роззяпленими дверима хат, де всі вже вигинули, шарудів по стріхах домівок, де ще жили люди, ляпотів в осінніх садах і, вийшовши з села, дуднів, дуднів, дуднів по дорогах.
Щербина дивився у глиб тих доріг. Коли б крикнув він, то ніч не здригнулася б: дощ ухопив би зимною рукою кожний крик за горло.
Стіною дощу відділений вартовий од усього світу.
Він був зв’язаний хіба із своїм світом. З тими, що спали тепер по клунях, злучені волею начальників, долею походів, одно¬строєм, - із своїм полком.
Полк був кораблем, в обшивку котрого раз слабше, раз силь¬ніше, переплітаючись між собою, били хвилі життя неусталеного, допитливого, хитливого і неясного. Великий рік в Україні - Дев’ятнадцятий.