Юрій Липа
Юрій Липа
(5 травня 1900 - 19 серпня 1944)

ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ
МИСЛЕННИК,
ІСТОРІОСОФ,
ГЕОПОЛІТИК,
ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ,
ЛІКАР,
ПИСЬМЕННИК,
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ

Єдина правда, що є, це дивитись у себе, бути самим собою, ставати самим собою...

Як можна інакше дивитися на світ - як не з нутра власної раси? Божеським законом є відчувати своє власне я, свою родину, і цілий свій Рід - найвищим...

Юрій ЛИПА

Апостолом новітнього українства назвали Юрія Липу його друг і перший його бібліограф Лев Биковський, а відтак

упорядники книжки спогадів про нього Юлія та Петро Кіндратовичі. І це твердження справедливо прикладається

до героїчного життя видатного Українця.

Біографія

Колись, дурною головою…
(вірш Тараса Шевченка)
Колись, дурною головою,
Я думав, – горенько зо мною!
Як доведеться в світі жить?
Людей і Господа хвалить?

Ми заспівали, розійшлись…
(вірш Тараса Шевченка)
Ми заспівали, розійшлись
Без сльоз і без розмови.
Чи зійдемося ж знову?
Чи заспіваємо коли?
А може, й те… Та де? Якими?
І заспіваємо яку?
Не тут, і певне, не такими!
І заспіваєм не таку!

Думи мої… 
(вірш Тараса Шевченка)

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози… Чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?
Не питали б люди, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нужу світом? «Нічого робить», –
Не сказали б на сміх…
Квіти мої, діти!

Москалева криниця
(поема Тараса Шевченка)
– Не варт, єй-богу, жить на світі!..
– То йди топись! – А жінка! Діти?
Ото ж то, бачиш, не бреши!
А сядь лишень та напиши
Оцю бувальщину… То, може,
Інако скажете, небоже.
Пиши отак: було
Село.
Та щоб не лізти на чужину,
Пиши: у нас на Україні.
А в тім селі вдова жила,
А у вдови дочка була
І син-семиліток.
Добро, мавши діток
У розкоші, хвалиш Бога…

Розрита могила
(вірш Тараса Шевченка)
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.

ЧИГРИНЕ, ЧИГРИНЕ...
(вірш Тараса Шевченка)
Чигрине, Чигрине,
Все на світі гине,
І святая твоя слава,
Як пилина, лине
За вітрами холодними,
В хмарі пропадає,
Над землею летять літа,
Дніпро висихає,
Розсипаються могили,
Високі могили —
Твоя слава... і про тебе,
Старче малосилий,
Ніхто й слова не промовить,
Ніхто й не покаже,
Де ти стояв? Чого стояв?
І на сміх не скаже!!

ДУМКА («Тече вода в синє море...»)
(вірш Тараса Шевченка)
Тече вода в синє море,
Та не витікає,
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить: