Сьогодні минає 82 роки від дня трагічної смерті,
ВИДАТНОГО УКРАЇНЦЯ, МИСЛЕННИКА, ІСТОРІОСОФА,
ГЕОПОЛІТИКА, ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧЯ, ЛІКАРЯ,
ПИСЬМЕННИКА, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦЯ
Юрія ЛИПИ

Він належав до тих українців, які розуміли: незалежність не дарують.
Її виборюють, захищають і щоденно наповнюють змістом.


Юрій Липа загинув, але боротьба, якій він присвятив життя, не завершилася.
Через вісім десятиліть Україна знову платить найвищу ціну за право залишатися Україною.


Саме тому сьогодні ми повинні не лише згадувати Юрія Липу — ми повинні читати його,
осмислювати його і повертати його ідеї українському суспільству.


Бо справжня пам’ять — це не лише квіти до могили.
Справжня пам’ять — це продовження незавершеної справи.

Пануй, пануй, пануй над вільною землею,
Велика Націє із берлом і мечем!

Рости, рости, рости, блискуча Перемого,
Стелись широко нам в шляхах до ворогів!

Цвіти, цвіти, цвіти, могутня Україно,
Як розцвітає день,
Як розцвітає день!

Юрій Липа — вірш "Пануй"

82 роки тому вбили Юрія Липу.
Його думку — не змогли.

Його Україна мала бути сильною.
Його Україна мала знати власне призначення.
Його Україна мала сама визначати своє майбутнє.

Сьогодні ці слова звучать особливо гостро.

Юрій Липа повертається до нас своїми книгами.
Питання лише в тому — чи готові ми його почути?

Юрій Липа
(5 травня 1900 - 19 серпня 1944)
ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МИСЛЕННИК, ІСТОРІОСОФ,
ГЕОПОЛІТИК, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ, ЛІКАР,
ПИСЬМЕННИК, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ

Біографія Юрія Липи ► тут
Замовити книги Юрія Липи в нашому Магазині ► тут

В нашому магазині Ви можете придбати виданні
видавництвом "КАМЕНЯР" книги Юрія Липи та його батька Івана Липи
 

Жінка
(вірш Юрія Липи)

Так, знаю я тебе, як Ти себе не знаєш,
Так, брала я тебе на руки ще малого,
Дивилася на тебе, як ти ріс і бавивсь,
Як став мужчиною, став коло мене поруч.

Молитва за кохану жінку
(вірш Юрія Липи)

О Боже, світлом Ти — у всьому,
І Твій закон — у кожнім дні, —
Прислухайсь голосу мойому
І в болю поможи мені.

Вогню нерівности дай міру
У тілі вутлому її,
Дай опановання і віру,
Очисти духа для сем’ї.

Марії Липі
(10. 1. 1935)
(вірш Юрія Липи)

Нехай світ радіє,
Що серед людей
Були Ви, надіє
Сердець.

Це ж Ваші жіночі очі
Кохали батька і сина, —
І Україна,
Широка, промінна,
З Ваших очей

Монах і Смерть
(вірш Юрія Липи)

Монах:
— Смерть — мій учитель, мій брат і мій рід,
З смерти зродивсь я, до смерти — мій хід.
Все, що — глибоке, то смерти слова,
Все, що найкраще, то смерти жнива.

Смерть:
— Сам ти родився на світ,
Сам попрощаєшся з ним, —
Не продай же себе ні за радости цвіт,
Ні за труду плід,
Ні за слави дим —
Будь твердим!

Призначення
(вірш Юрія Липи)

Коли прийшла пора і ти дозрів
У муках днів, у боротьбі з собою,
Як образ берегів в імлі, на морі,
В одній хвилині з’явиться тобі
Твоє призначення земне і зміст.

Хорал Бетговена
(вірш Юрія Липи)

Хай небо хвалить Творця не словом,
А громом Його ім’я,
Всі землі й води — Його престолом,
О муже гордий, глянь!

Хто держить рух неба, незлічені зорі,
Хто сонце провадить в простір,
Що сяє воно в іскристім просторі,
Мов вийшов з шатра богатир.

* * *
(вірш Юрія Липи)

Ввійди до церкви. Ріжноколірово
Горять серця довкола, плинуть гимни в світлі.
Стань — наче в райдузі, і жди, мов наречений,
Котра хвилина — брама.
А пізнавши — йди

Пануй
(вірш Юрія Липи)

Пануй, пануй, пануй над вільною землею,
Велика Націє із берлом і мечем!

Суд Сірка
(вірш Юрія Липи)

Гудуть літаври, тнуть піщалки, сурми грають,
В степу широкому розлігся голос війська, —
То сам Сірко кошовий з славним товариством,
Веде звитяжну Січ із Кримського походу.
Вертається не сам — з ним тисячі втікають
З полону злого визволених бранців,—
Лицарського меча найбільша нагорода.

Лоїв
(вірш Юрія Липи)

Мушкети Лоєва замовкли. Ніч прийшла
І в смутку розметалася на сонці.
Промовив князь Литви: — Рушаймо! Тане мла,
Не відкликаються завзяті оборонці!

І полк німецький засік перейшов,
Гусарія за німцями ступою,
За кіньми ноші князя; корогов
Плила за ним ходою звитяжною.

Дочірні категорії