Випадкові книги
- Деталі
- Перегляди: 673
Do (Гімн. Grave)
(вірш Лесі Українки)
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
По світі широкому буде та пісня літати,
А з нею надія кохана
Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,
Де схована доля незнана?
(вірш Лесі Українки)
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
По світі широкому буде та пісня літати,
А з нею надія кохана
Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,
Де схована доля незнана?
- Деталі
- Перегляди: 10886
Леся Українка (справжнє ім'я — Лариса Петрівна Косач, у шлюбі Косач-Квітка; 13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський, Волинська губернія, Російська імперія — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія (нині Грузія)) — українська письменниця, перекладачка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського жіночого руху та національного відродження.
Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).
Походження
Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — дворянка за походженням, поетеса й дитяча письменниця під псевдонімом Олена Пчілка, була активісткою українського жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Олена Пчілка займалася всебічною освітою, підтримкою творчості та лікуванням Лариси Косач (приватні педагоги, публікації, подорожі), і виховувала доньку сильною людиною без надмірного виявлення почуттів. Слід цієї «paidei» можна знайти в кожному творі «поодинокого мужчини».
Батько, Петро Антонович Косач — дворянин, високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис, дійсний статський радник, повітовий маршалок.
Дядько — Михайло Драгоманов, учений, громадський діяч, перед вимушеною еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював з Франком. Формував характер племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла, допомагав як літературний критик і фольклорист.
Мала старшого брата Михайла та молодших — Ольгу, Оксану, Миколу та Ізидору Косачів.
Дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському (1871 — весна 1879), Луцьку (весна 1879 — травень 1882), у селі Колодяжне (з травня 1882), що під Ковелем. У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти; влаштовували вечори і домашні концерти. Лариса Косач мала винятково сприятливі обставини для шліфування вродженого мистецького хисту.
- Деталі
- Перегляди: 758
Розвивайся ти, високий дубе…
(вірш Івана Франка)
Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Розпадуться пута віковії,
Прокинуться люди.
Розпадуться пута віковії,
Тяжкії кайдани,
Непобіджена злими ворогами
Україна встане.
Встане славна мати Україна,
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяну-річки
Одна, нероздільна.
Щезнуть межі, що помежували
Чужі між собою,
Згорне мати до себе всі діти
Теплою рукою.
«Діти ж мої, діти нещасливі,
Блудні сиротята,
Годі ж бо вам в сусід на услузі
Свій вік коротати!
Піднімайтесь на святеє діло,
На щирую дружбу,
Та щоби ви чесно послужили
(вірш Івана Франка)
Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Розпадуться пута віковії,
Прокинуться люди.
Розпадуться пута віковії,
Тяжкії кайдани,
Непобіджена злими ворогами
Україна встане.
Встане славна мати Україна,
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяну-річки
Одна, нероздільна.
Щезнуть межі, що помежували
Чужі між собою,
Згорне мати до себе всі діти
Теплою рукою.
«Діти ж мої, діти нещасливі,
Блудні сиротята,
Годі ж бо вам в сусід на услузі
Свій вік коротати!
Піднімайтесь на святеє діло,
На щирую дружбу,
Та щоби ви чесно послужили
Детальніше: Іван Франко — Розвивайся ти, високий дубе… — вірш
- Деталі
- Перегляди: 699
Великі роковини
(поема Івана Франка)
Пролог, говорений перед ювілейною виставою «Наталки Полтавки» в пам’ять столітніх відродин української народності
Сцена зовсім темна, далеко видно зарево великої пожежі, на переді сцени направо могила.
Козак-невмирака
Старезний дід, з бандурою, сидить на могилі. Зразу в темноті тільки слабо рисується його силует, він вдивляється в пожежу й декламує глухо, іронічно:
Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак!
На лихо вдався він проворний,
Завзятіший од всіх бурлак,
Та греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав,
Набравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П’ятами з Трої накивав.
(поема Івана Франка)
Пролог, говорений перед ювілейною виставою «Наталки Полтавки» в пам’ять столітніх відродин української народності
Сцена зовсім темна, далеко видно зарево великої пожежі, на переді сцени направо могила.
Козак-невмирака
Старезний дід, з бандурою, сидить на могилі. Зразу в темноті тільки слабо рисується його силует, він вдивляється в пожежу й декламує глухо, іронічно:
Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак!
На лихо вдався він проворний,
Завзятіший од всіх бурлак,
Та греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав,
Набравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П’ятами з Трої накивав.
- Деталі
- Перегляди: 692
Не боюсь я ні бога, ні біса…
(вірш Івана Франка)
Не боюсь я ні бога, ні біса,
Маю серця гіпотеку чисту;
Не боюся я й вовка із ліса,
Хоч не маю стрілецького хисту.
Не боюсь я царів-держилюдів,
Хоч у них є солдати й гармати;
Не боюсь я людських пересудів,
Що потраплять і душу порвати.
(вірш Івана Франка)
Не боюсь я ні бога, ні біса,
Маю серця гіпотеку чисту;
Не боюся я й вовка із ліса,
Хоч не маю стрілецького хисту.
Не боюсь я царів-держилюдів,
Хоч у них є солдати й гармати;
Не боюсь я людських пересудів,
Що потраплять і душу порвати.
Детальніше: Іван Франко — Не боюсь я ні бога, ні біса… — вірш
Іван Керницький
Про Івана Керницького, його життя та творчість
Юрій ЛИПА | Іван Липа | Галина Захарясевич-Липа — Про Юрія Липу, його життя, творчість та його родину
Юрій Липа(5 травня 1900 - 19 серпня 1944)
ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МИСЛЕННИК, ІСТОРІОСОФ, ГЕОПОЛІТИК,
ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ, ЛІКАР, ПИСЬМЕННИК, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ
5 травня 2026 року 126-та річниця з дня народження Юрія ЛИПИ
24 лютого 2026 року 161-та річниця з дня народження Івана ЛИПИ (батько Юрія ЛИПИ)
Проєкт — Юрій ЛИПА — 80 РОКІВ ПАМ'ЯТІ ЧИ ... БЕЗПАМ’ЯТСТВА?.
Це масштабний просвітницький та видавничий проєкт, ініційований видавництвом «Каменяр» у 2024 році. Проєкт приурочений до 80-х роковин трагічної загибелі видатного українського геополітика, мислителя, письменника, лікаря та ідеолога українського націоналізму Юрія Івановича Липи та триває надалі.
Основна мета ініціативи — актуалізувати багату спадщину мислителя та з'ясувати, наскільки сучасне суспільство й держава засвоїли його уроки державництва, чи не поглинає нас історичне «БЕЗПАМ’ЯТСТВО».
В умовах повномасштабного вторгнення Росії дилема «ПАМ’ЯТІ ЧИ БЕЗПАМ’ЯТСТВА» навколо постаті Юрія Липи набуває екзистенційного значення для України та українців. Якщо раніше його ідеї вважали «радикальними» або суто теоретичними, то сьогодні вони стали практичною інструкцією для виживання та перемоги України. Війна остаточно довела точність його геополітичних і соціокультурних прогнозів.
В цьому блозі видавництво "КАМЕНЯР" публікує статті
Про Юрія Липу, його життя та творчість.
Про Івана Липа - батька Юрія Липи, його життя та творчість.
Про Галину Захарясевич-Липу - дружину Юрія Липи, її життя та творчість.
Тарас Шевченко
Тарас Шевченко - Про Тараса Шевченка, його життя та творчість
Збіґнєв Герберт
Про Збіґнєва Герберта його життя та творчість
Леся Українка
Про Лесю Українку її життя та творчість
Іван Франко
Про Івана Франка його життя та творчість
Іван Липа
Липа Іван Львович
(літературні псевдоніми — Петро Шелест)
(24 лютого 1865, Керч — 13 листопада 1923, Винники)
Український громадський і політичний діяч,
письменник, за фахом лікар.
Співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців».
Український комісар Одеси (1917),
член ЦК Української партії соціалістів-самостійників,
міністр віросповідань УНР (1919).
Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.
Батько Юрія Липи.
5 травня 2025 року 125-та річниця з дня народження Юрія ЛИПИ
24 лютого 2025 року 160-та річниця з дня народження Івана ЛИПИ (батько Юрія ЛИПИ)
Юрій ЛИПА - 80 РОКІВ ПАМ'ЯТІ ЧИ ... БЕЗПАМ’ЯТСТВА?..
В цьому блозі видавництво "КАМЕНЯР" публікує статті
Про Івана Липа - батька Юрія Липи, його життя та творчість.