12 ЛИПНЯ 2026, виповнюється 81рік
з дня уродин РОКСОЛЯНИ ДАНЧИН

Самбір, давне Княже місто, славиться не тільки своєю історією,
але й відомими історичними постатями і особистостями, що творили його історію.
Однією з таких є Роксоляна Данчин..
Все своє свідоме життя прожила в Самборі і присвятила відновленню музею «Бойківщина»,
знищенного та розграбованого московитами.
ПАМ’ЯТАЙМО про її пієтичну працю для Відродження України та історії бойків та бойківського краю.

Роксоляна Данчин (12.07.1945 р.-26.02.2024р.).Роксоляна Данчин (12.07.1945 р.-26.02.2024р.).

Роксоляна Данчин (12.07.1945 р.-26.02.2024р.) народилася 12 липня 1945 року в с. Беско тодішнього Саноцького повіту в Польщі. У серпні того ж року родина Данчинів переселяється в Україну в м. Самбір на Львівщині. У цьому стародавньому місті пройшло дитинство Роксоляни та роки навчання (в 1963 році закінчила Самбірську середню школу №2). Саме тут започаткувався національний світогляд Роксоляни.

Прагнення якомога глибше осягнути сутність життя наштовхнули її на думку оволодіти іноземними мовами, зокрема її зацікавила французька. Однак здійснити свою мрію не вдалось –“не пройшла” за конкурсом при вступі на факультет іноземних мов Львівського держуніверситету і лише згодом вступила на філологічний факультет (відділ української мови та літератури) Дрогобицького педагогічного інституту. Саме на цьому життєвому відтинку Роксоляна Данчин знайомиться з представниками свідомого українства і включається у правозахисний рух. Друкує листівки, розповсюджує самвидавівську літературу, бере участь у тиражуванні славозвісних “Українського вісника”, ”Християнського голосу”, книг “Серед снігів” Валентина Мороза, “Крик з могили” Миколи Холодного, “Листи з-за грат” Михайла Гориня та багатьох інших. Хвиля кадебістських репресій щодо української інтелігенції на початку 1970-х років не оминула і Роксоляну Данчин. Її було неодноразово допитувано, врешті, коли кадебісти зрозуміли, що дівчина не здасться, її виключили з інституту.

Після виключення з інституту Роксоляна працювала деякий час учителем української мови і літератури Новосілки –Опарської восьмирічної школи Миколаївського району на Львівщині, відтак звільнившись під тиском КДБ, влаштувалась робітницею на Львівську фабрику верхнього трикотажу “Промінь”. Правда, будучи наполегливою у всіх своїх діяннях, Роксоляна 1990 року поновилася у Дрогобицькому педагогічному інституті, який закінчила 1993 року з відзнакою. Впродовж усіх років Роксоляна Данчин –активний учасник визвольних змагань. З настанням незалежної України з групою однодумців очолила рух за відновлення знаного в першій половині XX століття Товариства «Бойківщина» та історико-етногафічного музею «Бойківщина», який очолювала до 2024 року.

За керівництва Музеєм, Роксоляна фактично підняла з нуля наукову установу, що була знищена та розкрадена московськими ординцями в 50-ті роки минулого століття. Постійні експедиції на терени Бойківщини сприяли поповнення експозиції новими надходженнями предметів побуту, археологічними знахідками та дослідженнями.
Великою заслугою її діяльності стало, починаючи з 2005 року перевидання у видавництві «Каменяр» часопису «Літопис Бойківщини», заснованого у 1931 році і який став неоціненним скарбом для вивчення історії етносу бойків.

Також у 1999 році Роксоляна стала відповідальним редактором монографічного дослідження «Княжий город Самбір» - наукової праці доктора Юліана Євгена Рабія історії княжого руського міста Самбора.
В передмові до видання, син д-ра Ю.Є.Рабія, професор Богдан Ю.Рабій написав: “В ім’я славної пам’яті автора доктора Юліана Рабія, найближча родина сердечно вдячна всім, хто допомагав у виданні цієї монографії. Спеціальна подяка належить Самбірському регіональному музеєві «Бойківщина», який взявся за справу видання. Окрема подяка завідувачу музею, пані Роксоляні Данчин, за її сприятливу підтримку цілого проекту видання і за всі адміністративні директиви.”
Музей відновив свою діяльність, не тільки, як культурний осередок пізнання історії етносу бойків, але й став місцем проведення численних виставок та наукових зустрічей, не тільки з західних теренів, але й цілої України. Став центром виховання молодого покоління, учнів шкіл та учбових закладів, а також містян.

За часів її керівництва будівлю, у якій розташований Музей, було занесено до списку пам’яток архітектури місцевого значення. Також була ініціатором опрацювання науково-проектної документації, щодо наукових досліджень будівлі та концепції розвитку музею, які на замовлення Музею виконав Інститут» Укрзахідпроектреставрація».
Роксоляна постійно тримала руку на пульсі і підтримувала зв’язок з музеями, картинними галереями, мистецькими установами та навчальними закладами, з митцями та мисткинями. Була мотором, що спонукав до руху усіх, що її оточували у спільній праці.

Пам’ятаймо і шануймо Роксоляну Данчин, що зробила свій неоціненний вклад в збереження культурної спадщини України, зокрема у збереження культури бойків.


В дописі використано матеріали біографічної довідки поданої на обкладинці перевидання часопису «Літопису Бойківщина», Випуск 1.


джерело матеріалу - Lidia Hornycka - ЗАВТРА,12 ЛИПНЯ, виповнюється 81рік з ДНЯ УРОДИН... | Facebook