Деталі

Опубліковано: 15 червня 2025

Перегляди: 518

• Юрій ЛИПА та родина
• Юрій ЛИПА — Вірші та творчість

Вони ледве трималися на ногах. Був вересень і вони, дрижачи від холоду і змучення, просто входили до клуні і падали відразу ж на сіно, тримаючи рушницю міцно в руках.
Якби хто жменю півмертвих з утоми людей вкинув у клуню. Тулилися один до одного, до смердячих жовтих півкожушків, до чорних мокрих, як хлющ, шинелів. Тулилися - і вже спали мертвим сном. Когось мучили гранати при поясі сусіда, і він відпихав їх від своїх плечей, хлипаючи сонно і жалібно, як дитина.
- Куди лізеш ти... - крикнув один, - каблуком очі виб’єш!
Підстаршина визначив на нічну варту Щербину і ще одного. Щербина вийшов без лайки, хитаючися.
А на дворі падав дощ.
Лазив тихенько на м’яких лапках, спинявся і заглядав до освітлених вікон волості, задумувався перед роззяпленими дверима хат, де всі вже вигинули, шарудів по стріхах домівок, де ще жили люди, ляпотів в осінніх садах і, вийшовши з села, дуднів, дуднів, дуднів по дорогах.
Щербина дивився у глиб тих доріг. Коли б крикнув він, то ніч не здригнулася б: дощ ухопив би зимною рукою кожний крик за горло.
Стіною дощу відділений вартовий од усього світу.
Він був зв’язаний хіба із своїм світом. З тими, що спали тепер по клунях, злучені волею начальників, долею походів, одно¬строєм, - із своїм полком.
Полк був кораблем, в обшивку котрого раз слабше, раз силь¬ніше, переплітаючись між собою, били хвилі життя неусталеного, допитливого, хитливого і неясного. Великий рік в Україні - Дев’ятнадцятий.

Детальніше: Юрій Липа — НА ВАРТІ — новела