Горак Роман. Невідомий відомий Євген Гладишевський

Горак Роман. Невідомий відомий Євген Гладишевський [текст] : Худож.-докум. есей / Роман Горак. – Львів: Каменяр, 2020. – 70 с.: іл. – (Особистості). ISBN 978-966-607-534-6
Горак Роман. Невідомий відомий Євген Гладишевський [текст] : Худож.-докум. есей / Роман Горак. – Львів: Каменяр, 2020. – 70 с.: іл. – (Особистості).
ISBN 978-966-607-534-6
У художньо-документальному есеї відомого українського письменника, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, розповідається про життя і діяльність видатного вченого-хіміка Євгена Гладишевського.  З його іменем тісно пов’язане становлення і активний розвиток львівської наукової школи хіміків.

 

Фрагмент книжки:

…Він дивовижно вмів радіти успіхам своїх учнів. Часом тішився ними більше, ніж вони самі. Ми не знали нічого ні про його батька, ні про його важкий шлях як українця до науки. Але знали, що серед усіх, з ким ми зустрічалися на початках науки, він був з наших – з українців Західної України, і ми раділи за нього, що він має таку повагу серед людей. Ми горнулися до нього. Він від­чував це і віддячував нам…
Як ніхто він умів дуже просто, доступно пояснити найскладніші речі. Його доброзичливість на екзаменах просто вражала. В нього, наприклад, на нашому курсі всі мали з кристалохімії відмінні оцінки. Він не переживав, як переживали інші викладачі, щоб була певна співрозмірність між добрими і поганими оцінками.
Його ж наукові досягнення починаються від 1950 року, коли він, асистент кафедри неорганічної хімії, опублікував свою першу наукову статтю, в якій підсумовувалися результати досліджень потрійної системи металів мідь–магній–олово і методом порошку було досліджено кристалічну структуру сполуки CuMgSn. Цього ж року було одержано авторське свідоцтво на спосіб виготовлення скелетних мідних каталізаторів при дії кислот на інтер­металічні сполуки. Як відомо, каталізатор ціниться не за його вагу, а за так звану розвинуту активну поверхню. Даний спосіб давав широкі можливості для одержання інших типів каталізаторів, чим і користуються сьогодні в лабораторній практиці та промисловості, навіть забувши, хто був автором цього винаходу. 1952 року було розшифровано новий структурний тип на прикладі сполуки Cu4MgSn. Ці роботи й започаткували відому Львівську школу кристалохіміків, яка невдовзі дістала всесвітнє визнання, а водночас дала напрям пошуковим науково-дослідним роботам, які проводяться на кафедрі й сьогодні. 1959 року була проведена перша Всесоюзна наукова конференція з питань кристалохімії. Від тої конференції прийшло визнання школи, традиції якої продовжила його учениця Оксана Іванівна Бодак, вчена зі світовим іменем.
Прекрасні наукові розробки, прекрасні дослідження структур інтермета­лічних сполук! Однак через відсутність досліджень фізико-хімічних власти­востей цих сполук, а отже, не можливе застосування їх при відсутності бази таких досліджень і відповідного державного фінансування, ми втратили справді дуже багато. Тільки один невеличкий приклад з багатьох десятків інших. Юрій Кузьма, також один з представників львівської школи, опісля професор, доктор наук і завідувач кафедри аналітичної хімії Львівського університету, а в час мого навчання – лаборант кафедри неорганічної хімії, котрий одного разу був нашим куратором під час поїздки на збирання врожаю в село Глодоси Новоукраїнського району Кіровоградської області, відкрив інтерметалічну сполуку на базі неодиму, заліза і бору. Ба більше, виявилося, що на базі тієї сполуки було створено найбільш потужний постійний магніт, який витіснив усі постійні магніти, які досі використовувалися. Той магніт запатентували японці, патент продали німцям, а ті почали випускати оці надпотужні магніти, за які ми зараз платимо величезні гроші.
Протягом 27 років Євген Іванович Гладишевський був головою спеціалі­зо­ваної вченої ради із захисту кандидатських, а згодом і докторських дисер­та­цій. Якщо говорити мовою сухих цифр, то протягом 1971–1980 років спів­робітники і аспіранти кафедри неорганічної хімії захистили 26 канди­дат­ських і дві докторські дисертації. За аналогічний період від 1981–1990 року – 26 кандидатських і три докторські дисертації, у 1991–2004 роках – 26 кан­дидатських і шість докторських дисертацій. Безпосередньо про­фе­сор Є. Гла­дишевський був керівником дисертацій 30 молодих учених та кон­суль­тантом чотирьох докторських дисертацій. За 45 років на кафедрі неор­ганічної хі­мії виросло чотири покоління науковців. У підготовці науко­вих кадрів кафедра неорганічної хімії не має собі рівних в Україні.     
Науковий доробок Львівської наукової кристалохімічної школи становить 20 % світових досягнень у галузі, це – майже 40 монографій і довідників, понад п’ять тисяч наукових статей, 130 авторських свідоцтв і патентів. Підготовлено 158 кандидатів наук і 27 докторів наук. Науковим доробком Львівської школи можна тільки пишатися. Коли ж говорити ще конкретнішою мовою, то Львівською школою досліджено взаємодію 60 хімічних елементів у багатокомпонентних системах з побудовою ізотермічних перерізів діаграм стану. Синтезовано і встановлено кристалічну структуру майже 7 000 інтер­металічних сполук, тобто сполук між металами, із них – 500 нових структурних типів. Аби зрозуміти останню фразу, то скажу, що відкрити один новий структурний тип означає те саме, що в біології відкрити і описати якийсь один досі невідомий тип рослин чи тварин або ж в органічній хімії синтезувати цілий клас досі невідомих сполук чи відкрити і розшифрувати формулу класу нових вітамінів чи ферментів. Кафедра стала монополістом у всебічному дослідженні інтерметалічних сполук алюмінію, галію, індію, кремнію, германію та олова.
Наступні здобутки школи потрібно вибити на спеціальній меморіальній таблиці і вивісити при вході на кафедру, щоб кожен, хто переступає її поріг, знав, який подвиг зробили її працівники в науці…